УКУ

Ще в перші дні навчання до нас завітали “друзі” (так називають людей з розумовою неповносправністю) та асистенти з Громадської організації “Лярш-Ковчег” щоб познайомитися та розказати нам про свою діяльність. Тому всі студенти дуже чекали початку практики саме в цій організації.

Ми поділилися на групи і щовівторка відвідували майстерні “Лярш-Ковчегу” у різних частинах Львова. Там у нас була можливість поспілкуватися та творити разом з “друзями”. У цій організації “друзі” мають можуть не лише розвиватися і спілкуватися між собою, але й соціалізуватися. Вони прислуговують у церквах, ходять разом в магазини та на ярмарки, де продають свої вироби.

Студентка 1 курсу соціальної педагогіки особливо зацікавилася цією базою практики, і ось кілька слів від неї:

Я знала, що в Лярші мені сподобається найбільше, ще з їхньої презентації. Люблю Емаус, а Лярш з Емаусом схожі. Зрозуміла, що основне завдання асистента – бути з друзями. Просто бути.
Не так важливо, скільки листівок або свічок ти зробиш, головне – з ким. Важливо дати їм розуміння, що вони потрібні. У ‘Знесінні’ я вишивала з другом Лесею, у неї порушена координація і вона не може вишивати сама, проте дуже це любить. Так і вишивали: я протягувала нитку з голкою, а вона – тягнула. Саме тоді я зрозуміла на скільки важливо і мені, і їй бути тут. Разом.
Друзі наповнюють мене якоюсь щирістю та простотою. Вони так щиро люблять, моляться, дякують.. Майже кожен з них у кінці дня дякував за те, що ми прийшли і молився за нас.

Ще одною базою нашої практики був Благодійний фонд “Християнський центр допомоги Анни -Марії”, головними завданнями якого є допомога багатодітним, малозабезпеченим сім’ям, дитячим будинкам, будинкам для літніх людей. Для реалізації своїх цілей Фонд заснував у Львові “Соціальну кумору”, в якій збирають одяг, взуття та інші речі щоб потім передати їх потребуючим. Багато студентів досі навіть не здогадувалися про такі центри. Добре було б, щоб більше людей знало про “Соціальну комору”, можливо, це б допомогло залучити більшу кількість волонтерів.

Анастасія Малишева: У “Соціальній коморі” ми мали можливість допомогти Благодійному фонду, а тим самим, і людям із малозабезпечених сімей, незабезпечених, багатодітних, а також пенсіонерам, які могли вибрати безкоштовно собі речі, які їм подобаються. Я тішуся, що змогла практично допомогти людям, і тим, що наша допомога була вартісною і потрібною. На мою думку, “Соціальна комора” потребує кращого приміщення, бо зараз організація займає кімнату в підвальному приміщенні, де холодно та тісно через велику кількість одягу. Попри те, це не заважає співроітникам організації працювати на славу. Їхній оптимізм нас також запалив на нові звершення в найближчому майбутньому.

Всі студенти соціальної педагогіки дуже чекали практики з дітьми і, нарешті, ми потрапили до дошкільного навчального закладу “Барвінок”. Для нас було відкриттям те, що у Львові навіть державні садочки мають інклюзивні групи і не одну чи дві, а до вересня планують всі 12 груп зробити інклюзивними. Адміністрація була до нас дуже привітною і з радістю показала нам садочок та ознайомила з системою його робити. Але основним нашим завданням була робота з дітьми.

Саме про це ділиться враженнями студентка нашого курсу Анастасія Терлецька:

На цій баз практики я побачила приклад справжнього педагога. Професійна поведінка пані Юлії Бойко – це прообраз мого бажаного майбутнього. Завдяки цій практиці і пані Юлі я засвоїла для себе чимало уроків, що полягали у ставленні до дітей, розмовах з ними і про них, поведінці педагога з дітьми. Я дякую Богу і УКУ  за цю можливість, адже практика у “Барвінку” стала не тягарем, а задоволенням і навчанням.“Барвінок” – це місце, де дитину люблять. Не зважаючи на здоров’я, зовнішній вигляд, чи характер. Це – вагомий поштовх вперед до перевороту нашого мислення і ламання стереотипів. Вже змалку діти мають змогу приймати усіх навколо такими, якими вони є. Діти вчаться взаємодії між різними дітками. Це насправді чудово. Цей садок виховує майбутнє гуманне покоління, яке змінить нашу країну на краще.

Окрім цього, кожен студент нашої групи мав можливість долучитися до реалізації проектів програми “Соціальна педагогіка”. Дві перші групи проводили час в “Просторі дитинства”, що розташований в бібілотеці УКУ, що в Центрі Шептицького, досліджували можливості використання Простору, а також потреби дітей та іх батьків щодо організації дозвілля дітей. Інші групи мали за завдання допомагати в організації Всеукраїнської події – “Волонтерського Оскару УКУ”. Довгі години ми придумували кожну детальку для цього проекту. Ми вважаємо, що праця на волонтерських засадах має бути винагороджено. І тому радо працювали, щоб зробити цю ідею реальністю.

Нашій групі доручили організувати подію, яка має назву “Волонтерський оскар УКУ”. З цієї бази практики я зрозуміла, що потрібно думати глобально, проте – діяти локально. І це насправді важливо. Також я отримала досвід роботи в команді, навчилася розподіляти ролі та обов’язки у групі. Для мене було неоціненним те, що я спробувала писати прес-релізи, і, думаю, це пригодиться мені в майбутньому. Також я покращила свої навички пошуку інформації та спільної роботи над документами – говорить Христина Ткачусь.

Після завершення практики групи студентів-практикантів мали можливість представити результати своєї практики у презентації, а також у письмових звітах.

У кожного залишилися різні враження, емоції та роздуми щодо практики і досвіду, які вони отримали. Дехто відкрив для себе нові організації на ринку соціальних послуг Львова, хтось зміг пізнати цікаві сфери соціально-педагогічної діяльності, а деякі студенти утвердилися в виборі професії. Водночас, всі, хто пройшов практику, в один голос стверджують, що кожна база практики дала величезний досвід, і головне, можливість в різних місцях навчитися інших навичок!

Софія Тузяк, Наталія Шишковська

студентки 1 курсу програми “Соціальна педагогіка”