В лютому відправили 1 тонну одягу, постіль, іграшки та багато іншого для людей, які залишаються там і зараз.
❗️Дивлячись, на ці фото на очах з‘являються сльози… Від того, як багато горя принесла людям ця гнила нація..?
Люди спокійно жили, будували будинки, засівали поля, жили своє звичне життя..
І в один день до них прийшли і все забрали…? І зараз безжально обстрілюють та вбивають.
Дякуємо сміливим волонтерам та організаторам поїздки – партнерам Pasta Kafe, які розвозили це все людям?
Херсон – це Україна??
близько 279 осіб отримати у Фонді 322 кг одягу 
та взуття 
, підгузники, пюре та желейні цукерки
від @Be A Hero UA , пледи та жіночі прокладки від @БО ОКТАР Львів
5 відправок із продуктами, консервами, грілками, енергетиками здійснили для хлопців, які нас захищають 
.2 відправки продуктів та одягу для військовослужбовців у госпіталь.1 т одягу та взуття відгрузили для населення в Боринську ОТГ2 авто із перебраним одягом (500 кг) поїхали у притулки для собак 
.
Віддали з Фонду дівчатам – трудівницям борошно для подальшої роботи. Дуже дякуємо Вам за невтомну працю!!! Дякуємо кожному з вас за допомогу, підтримку, пожертви! Без Вас цифри були б значно менші?
За кожною цифрою стоїть титанічна праця волонтерів, благодійників, координаторів, звичайних людей і звісно ж ЗСУ??
Сотні домовленостей, узгоджень, організацій, факапів, дедлайнів на вже, недоспаних ночей?
Ми відгукувались на більшість пропозицій та проектів, бо знали, що маємо велику цифру людей, кому потрібна буде ця допомога?
Одяг, продукти, гігієна, ліки, речі для військових…
Тонни сортувань, вантажень.
Переважно тендітними ручками наших бджілок на складі.
У нашому Центрі допомоги постійний рух, який не припиняється з першого дня повномасштабного.
Далі – більше. Разом переможемо??
Ми з донькою зібрались і через годину вже були в поїзді.
– Розповідає нам свою історію наша відвідувачка Катерина, – 14 годин на одній нозі: ні туалету, ні їжі… Повний вагон битком?
Жодних слів, лише діти хничуть та плачуть… тьма…
Приїхали у Львів – комендантська година. Просиділи до 6 години на підлозі вокзалу.
А тоді доїхали маршруткою до квартири.
І здається, що все життя залишилось там, і наче чекаєш, а скільки ще…
І треба жити, виживати тут.
Складно… самій»
Маємо багато історій, будемо вас знайомити з людьми, котрі у скруті приходять до нас по допомогу.
Пригадуєте, як на початку війни ще ми з вами возили їжу, теплі речі на вокзал!
Ми і тоді, і зараз даруємо надію, підтримку, додаємо сили, що вони не одні!
Ми поруч??
Українська 
English