Старенькі…

Як воно, озираючись назад, зрозуміти, що твоє життя вже минуло?.. А ти залишився сам, нікому не потрібен. Мабуть страшно…

Ці зморщені чАсом, часто безпорадні – як діти, чекають якогось дива, вражень! Але щодня вони бачать сірі стіни лікарні, пісні страви?

 Закликаємо не бути байдужими до проблем, що нас оточують.

Не закривати на це очі, особливо на проблеми, що стосуються літніх людей, які проживають в пансіонатах, геріатричних центрах.

Ці люди колись були чиїмись батьками, вчителями, людьми благородних професій, а зараз вони забуті світом, забуті своїми близькими. Давайте, віддамо їм нашу пошану!

Кожна людина для належного сповнення мети свого життя повинна виконати потрійний обов’язок: щодо Бога, себе і своїх ближніх

“Кожна людина для належного сповнення мети свого життя повинна виконати потрійний обов’язок: щодо Бога, себе і своїх ближніх, – як написала куратор поїздки і наш відданий волонтер Tupychak Ljubov , – Людська доля… У кожного вона своя – комусь посміхнулась більше, когось обійшла стороною. Старість – також частина життя, як і молодість, дитинство. Вона неминуча.”

Старенькі – наше минуле, діти – наше майбутнє, то ж будьмо милосердними.

???

Вчора, в день Різдва, знову завітали до тих, хто нас чекає, адже щирі і зворушливі усмішки стареньких надихають нас, надають нових сил і твердості в обраному шляху безкорисливого служіння, спонукають не зупинятись.

« з 4 »

 

(більше…)

ukУкраїнська