Сини…

У мене два сини. Старший син воював ще з 2014 року. Молодший син вирушив на фронт, слідуючи прикладу старшого брата вже в 2022 році. Він завжди хотів бути, як його брат, жодні мої слова його не зупинили. Тоді я вирішила йти за ними. Я хотіла бути поруч із своїми хлопчиками, але мене не взяли. Сказали, що якби у мене була медична освіта, то можна було б, а так, ні… і я залишилась чекати….

На сьогодні наше місто давно окуповане, і повернутися нам немає куди. Ми переїхали до Львова. Молодший все ще на фронті. Старший син зазнав важких уражень і зараз на реабілітації, три місяці він провів в реанімації і ми не знали, чи зможе він прийти до тями. Вже рік я усіма силами, борюся за його життя. Кожен новий рух, кожне нове слово, вимагає надзусиль. Сподіваюся, що доля буде милосерда до нас, і ми зможемо його врятувати. Перед нами роки реабілітації і боротьби за кожен його самостійний крок.