У Львові діє центр допомоги потребуючим людям. Небайдужих просять приносити речі та продукти
31 Травня 2017, 10:08
У Львові, в приміщенні ЦУМу по вул. Княгині Ольги, 106 розташований склад благочинної організації “Християнський центр допомоги Анни-Марії”. Тут можуть отримати допомогу усі потребуючі люди: одяг, взуття та інші речі.
Організація допомагає багатодітним, малозабезпеченим сім’ям, дитячим будинкам, обласним будинкам для стареньких і не тільки! Кожен хто опинився у скрутному становищі, може прийти на склад і отримати допомогу.
(більше…)
Давайте привітаємо підопічну нашого Фонду БФ “Анни-Марії” Марія Ракус та її 9 донечок з такою чудовою подією!
Добродій подарував цій багатодітній сім’ї великий будинок, адже вони усі тулилися в 1 кімнатці!
Ще рік тому, ніхто особливо про цю сім’ю не знав. Звернулись у наш фонд, щоб допомогли їм одягом. Та відразу ми зрозуміли, що потреби цієї сім’ї значно більші. От і думали як їм допомогти, бо можливості фонду були обмежені. Та Бог добре знає як вирішувати такі питання 
?
Познайомились тоді ми з хорошою волонтеркою Natalia Wowk, яка дуже перейнялася історією сім’ї, відвідала, написала про них історіюі і координувала для них подальшу допомогу. І так життя по троху змінювалося. Дізнавалися інші організації про сі’мю, інші волонтери, ЗМІ. Сімя не побоялась розказати свою історію, про свої потреби. І ця інформація дійшла до потрібної ЛЮДИНИ. Бог робить неможливі речі! І робить їх руками людей! Хоч не маємо прямого відношення до великого дарунку – будинку та тішимося, що є трішки причетними до такої доброї зміни!
Не бійтеся розказувати про свої потреби! І пам’ятайте, що з маленьких кроків – виходять великі чудеса! Навіть ваша маленька допомога – може змінювати життя людей!
Ще 22 вересня 2017 року в пості про цю сім’ю я писала “поки що найбільша проблема в житлі. Але з допомогою інших організацій та добрих людей – вірю, що сім’я і в цьому питанні отримає допомогу” – і як після цього не вірити, що Бог чує наші прохання???
автор Христина Гупало
Мене звати Соломійка і у мене сьогодні день народження – 5 рочків (я наймолодша у сім’ї) – привітайте мене, я впевнена, що Бог почує усі теплі слова і зішле на нашу сім’ї багато щастя і радості!
На фото мої найрідніші люди: старший братик, дві сестрички і найкращий Татусь…але усім нам бракує її..МАМИ.. Бог забрав її до себе..
Ще зовсім недавно ми були повноцінною щасливою сім’єю, але біда одною не ходить (перед похороном мами згоріла стайня, дідусь після інсульту, бабуся, яка кожного дня забирає нас із школи з сусіднього села має проблеми із тиском) та найбільше потрібна підтримка найдорожчому – ТАТОВІ …він дуже старається, щоб ми мали усе необхідне, але зараз потребує операційного втручання на дві легені…
“Якийсь сьогодні по особливому особливий день…
Друзі – волонтери Ви неймовірні!!!
Адже саме Ви вмієте віддавати частинку свого серця, дарувати щирі посмішки та обійми не зважаючи на біль у душі…((
Свято, яке сьогодні подарували особливим Людям, зробило багатшими наші душі…
Дякую усім, хто долучився до цієї поїздки, нехай Господь віддасть сторицею!
А також запрошуємо на майбутні поїздки долучитися до нашої дружньої команди.
Повірте служити- це круто!
Стати причиною чиєїсь посмішки- безцінно!!!”
– Надюша Левицька
Ранок видався пасмурним та дощовим ?️ і все виглядало так, наче пікнік буде складно провести. Але ми вірили, що добра справа неодмінно пройде найкращим чином. І вже в с. Корналовичі нас зустрічало сонечко ?.
Неможливо передати з якою теплотою ? зустріли нас діти. Я вперше відвідала дитячий будинок і не знала напевне як буду реагувати і як все мине. Але діти були такі відкриті, що всі мої побоювання одразу розвіялись. Вперше бачила, щоб з таким завзяттям брались нарізати овочі, м’ясо і навіть цибулю!!! Це було просто неймовірно. Діти наввипередки брались за всі завдання ??.
Один з вихованців закладу навіть мріє стати шеф-кухарем. Nataliya Stepanenko одразу помітила його здібності до цієї справи. В процесі діти розповідали свої історії, а старші ділились тим, ким хочуть стати. Anja Konstantynova Behey потоваришувала з вихованицею закладу, яка дуже хоче стати перукарем і скоро вже настане той час, коли прийдеться обирати напрямок руху. Були хлопці, які хочуть займатись спортом і дівчатка, які ну дууже гарно танцюють ?.
Загалом було дуже багато посмішок та обіймів, поцілунків та дуркування ?.
Ми повертались виснажені, радісні і…сумні. Бо за цими радісними обличчями було багато болю і суму. Почувши їхні історії тяжко залишитись байдужим. А на запитання “як давно ти тут живеш” – чути відповідь: “завжди тут жила”.
? Дякуємо всім волонтерам, що долучились до цієї поїздки. Окремо дякуємо:
ТМ Добрий вечір та Milana за солодощі.
Тетяна Білик за домашні рогалики.
Марія Заболоцька за печиво.
Ольга Говор з чоловіком за сосиски
Волонтерці, яка вирішила залишитись інкогніто за овочі та фрукти.
Nadezhda Boyar за овочі.
та усім іншим, хто проспонсорував нашу поїздку!!!
А також, Olena Hashchuk, за чудову організацію!
Кажуть, що чужих дітей не буває!
Українська 
English