УКУ. Факультет наук про здоров’я
Джерело: УКУ. Факультет наук про здоров’я
Друзі ми раніше розповідали вам про людей, які через війну залишили рідні домівки та опинились в прихистках. Проєкт Українського католицького університету за підтримки ЮНІСЕФ в Україні спрямований на допомогу сім’ям з дітьми, з числа внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які проживають в прихистках та є підопічними громадських благодійних організацій. Проєкт передбачає фінансову підтримку на продовольчі та непродовольчі товари, базові медичні та психосоціальні послуги, інформаційне консультування сімей з числа ВПО.
Сьогодні до вашої уваги розмова з пані Христиною Гупало, співзасновницею благодійного фонду «Анни-Марії». Місією фонду є надання різносторонньої підтримки та перспективи розвитку соціально-вразливим родинам, задля виходу з кризових ситуацій, збереження дітей у сім’ях та покращення рівня життя майбутнього покоління. Основною цільовою аудиторією є соціально вразливі малозабезпечені сім’ї з дітьми, у яких є ризик вилучення дітей у дитбудинки через складну життєву ситуацію.
В часі війни фонд дещо переформатував свою діяльність та працює як великий координаційний центр допомоги, у який:
Щодня особисто за допомогою приходять приблизно 30 сімей (а це біля 100 осіб загалом), які змушені були покинути свої домівки без необхідних речей задля безпеки (вимушені переселенці з Харківської, Донецької, Луганської, Київської та ін. обл.), а також місцеві потребуючі люди: в середньому допомогу надають для 400-500 людей в тиждень, загалом гуманітарної допомоги вагою приблизно 3000 кг в тиждень.
Допомагають пунктам тимчасового розміщення переселенців: 5 авто з гуманітарною допомогою в тиждень. Орієнтовно видають 1000 кг в тиждень. Закуповують продукти, з яких волонтери готують, і фонд передає готову їжу.
Щодня відправляють необхідну гуманітарну допомогу, яку волонтери везуть в зону бойових дій в міста, де вже є гуманітарна катастрофа: 8-15 вантажних авто в тиждень. В середньому одне авто – це 1500 кг гуманітарної допомоги.
Допомога військовим, які знаходяться в зоні бойових дій. (Інформація надана фондом “Анни-Марії” – авт.)
Цьогоріч завдяки співпраці фонду та УКУ діти отримали таке важливе і необхідне шкільне приладдя в рамках благодійної акції «Школярик». У фонді добре розуміють потреби людей сьогодні та мають напрацьовані стратегічні цілі для відбудови громадянського суспільства після війни.
Про важку необхідну роботу, служіння людям та виклики часу читайте у розмові з пані Христиною Гупало.
Пані Христино, розкажіть про вашу діяльність?
Разом з чоловіком ми заснували фонд «Анни-Марії» в пам’ять про нашу донечку. Хоча в нас нема прихистку для ВПО, зараз розширився спектр послуг, який охоплює підтримку для переміщених осіб. Зараз ми працюємо так, щоб забезпечити базові потреби людей, які через війну залишили рідні домівки та знайшли прихистки у Львові. На даний час наша організація забезпечує людей одягом, взуттям, гігієнічними наборами та продуктовими пакетами. Кожного дня до нас приходять багато людей, які отримують обіди, зараз це 130 обідів щодня. Ми плануємо з часом впровадити інші послуги, як от групи підтримки, послуги психолога та лікаря.
Тобто ви забезпечуєте базові потреби ВПО?
Ми відкрили новий центр на Левандівці для того, щоб давати людям можливості для виходу з кризи. Адже не можна обійтись самим пакетом базових речей. Тому ми плануємо розширити наші послуги, які в майбутньому дозволять допомагати людям морально, психологічно чи юридично. Коли ми розпочинали діяльність, то бачили потреби місцевих потребуючих сімей. Зараз в нас співпало багато різних факторів, ми адаптували нашу діяльність під потреби сьогодення: допомагаємо активно нашим захисникам та захисницям, місцевим потребуючим сім’ям та допомагаємо ВПО.
Як багато людей потребують допомоги та звертаються до вас?
Зараз ми змушені трохи обмежити кількість людей, яким можемо надати допомогу. Адже спочатку до нас звертались люди з меж Львівської області. І в нас були дуже великі черги та й нам бракувало власних ресурсів щоб допомогти усім. Тому на сьогодні продуктовими наборами та обідами ми забезпечуємо людей, які зареєстровані в Залізничному районі Львова. За одягом та іншими речами можуть звертатись усі люди, які мають в цьому потребу, тут нема якихось локальних обмежень.
За вашими власними спостереженнями, чи є люди, які швидко оговтуються та починають працювати і допомагати іншим?
Декілька людей, з числа ВПО долучились до нашої організації та працюють волонтерами. Здебільшого це люди, які проживають в прихистках поряд, їм зручно добиратись до нас і вони приходять та допомагають. Є люди, які повернулись до своїх домівок, також є сім’ї, які встали на ноги після важких подій та самостійно повернулись до нормального життя. Здебільшого у прихистках мешкають та звертаються до нас мами з малолітніми дітьми та люди старші, які вже на пенсії. Ми розуміємо, що з об’єктивних причин їм важче адаптуватись та розпочати нове життя в чужому місті.
Вони потрапляють в безпорадність, адже приїхали в чужу область і їм важко орієнтуватись. Є ризик того, що кількість людей, які потребують допомоги, буде збільшуватись і ви не зможете забезпечити усіх?
Такий ризик є завжди. П’ять років працюючи в цій сфері ми розуміли, що люди можуть звикати до допомоги та ставати споживачами. Тому ми стараємось вести також просвітницьку діяльність. Багато сімей, які звертались до нас в перші місяці повномасштабного вторгнення, залишились без нічого і мали потребу в базових речах. Згодом декотрі з цих сімей змогли дати собі раду, батьки знайшли роботу і самостійно винайняли житло. Багато людей, які отримали допомогу та діяли за принципом взаємодопомоги, робили свій внесок, хтось допомагав працею, хтось іншими ресурсами. Це дуже добре, коли люди розуміють, що можуть теж допомагати іншим чим можуть: чи часом, чи коштами, чи тим, чим багаті самі. Є звісно й люди, які вважали, що їм мають допомагати. Але ми пояснюємо, що наша організація не є зобов’язаною виручати всіх. Багатьом ми пояснювали, що волонтери це такі ж люди, які безкоштовно виконують роботу. Тому ми маємо вдосталь просвітницької діяльності.
Це добре, що ви пояснюєте людям, що завдяки діяльності волонтерів у нас дуже багато фронтів тримаються
Кожен день перед видачею допомоги я виходжу до людей і пояснюю їм одне й теж. Що наша діяльність виключно на добровільних засадах. Люди мають зрозуміти ці прості принципи взаємної співпраці. В часі війни ми допомагаємо внутрішньо-переміщеним особам та забезпечує їх необхідними базовими речами та їжею. Локально підтримуємо продуктами та засобами гігієни. Та щодня в нас по дві-три машини їде з поміччю для наших захисників на фронт. Ми потребуємо підтримки та волонтерів, тому запрошуємо до нас усіх небайдужих, активних та охочих.
розмовляла Ірина Гумен
менеджерка з комунікацій Факультету наук про здоров’я